Блог
Якість досліджень на преаналітичному етапі. Частина IV – Відбір проб, їх ідентифікація та транспортування.
02.04.2020
В попередніх дописах ми вже розказували, що лабораторія повинна мати задокументовані процедури, тобто інструкції, належного відбору і поводження з первинними пробами. Базою цього процесу є стандартизований спосіб відбору із застосуванням відповідних систем для забору та транспортування, в певний час і після належної підготовки пацієнта. Сьогодні детально про головне.

Відбір проб

На етапі забору (колекції) проб, може статись плутаниця і помилки, по причині того що замовлені тести можуть вимагати декілька різних типів зразків: цільна кров з різними типами коагулянтів, сировотка, плазма, сеча та інші.

Відповідальна особа за відбір біологічного матеріалу повинна мати чіткі інструкції щодо:

  • Застосування систем для відбору
  • Преаналітики кожного аналіту
  • Кількості первинної проби (для кожного виду дослідження)
  • Теплового режиму для первинної проби
  • Вказівки щодо перевірки на відповідність пацієнта преаналітичним вимогам.
  • Та інші показники, що прийняті для кожної окремої лабораторії.

У випадку, якщо пацієнту призначено специфічну терапію, якої він дотримується, і не має можливості її припинити, обов’язково необхідно занотувати це у формі запиту, а лікарю, що направив на дослідження або пацієнту, повідомити про можливі відхилення у результатах аналіту чи відхилити тестування. 

Система відбору проби має забезпечувати:

  • Швидкість відбору
  • Оптимальні умови для транспортування проби
  • Безпеку медичного персоналу і пацієнта
  • Мінімізацію кількості інвазивного втручання для пацієнта
  • Використання специфічних антикоагулянтів має точно відповідати призначенню (гематологічні, біохімічні, коагулометричні дослідження та інші)
  • Виключення можливості отримання хибних результатів досліджень або унеможливлення тестування.

Ідентифікація первинних проб

Лабораторія повинна розробити і задокументувати механізм ідентифікації первинних проб. Ідентифікація повинна бути дуже простою, тобто проба має легко ідентифікуватись. Найоптимальнішим способом являється штрих-кодування, тобто присвоєння унікального ідентифікаційного коду.

Штрих-кодування дає наступні переваги:

  • Спрощена реєстрація та ідентифікація пацієнта в ЛІС
  • Легке відстеження направлення, первинної проби різних біологічних матеріалів
  • Просте відстеження аліквоти пацієнта
  • Зменшується кількість помилок.

Транспортування проб

Необхідність в транспортуванні виникає за неможливості проведення забору первинних проб в територіальній близькості до лабораторії.

Саме тому, лабораторія повинна розробити інструкцію щодо транспортування біологічного матеріалу.

Інструкція з транспортування біологічних проб має містити наступні пункти:

  • Температурний режим для кожного виду первинної проби
  • Умови для цілісного транспортування проби
  • Дотримання проміжків часу між відбором та початком аналізу для деяких аналітів.
  • Умови для забезпечення безпеки перевізника і оточуючих.

Якщо ж працівники лабораторії не беруть участь у транспортуванні первинних проб, то має бути задокументована процедура приймання проб та зв’язку з відправником їх у лабораторію. Або, за неможливості складання такої пам’ятки, поінформувати про заходи, які необхідно вжити, щоб не виникало помилок при транспортуванні.

Читати Якість досліджень на преаналітичному етапі. Частина I

Читати Якість досліджень на преаналітичному етапі. Частина II - Інформування пацієнтів та користувачів.

Читати Якість досліджень на преаналітичному етапі. Частина III – Форма запиту